Норми чинного Закону

Редакція Закону з урахуванням змін, пропонованих законопроектом

Закон України

“Про податок на додану вартість”

Стаття 1. Визначення термінів

1.11. Корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Закон України

“Про податок на додану вартість”

Стаття 1. Визначення термінів

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

1.13. Окремі поточні та/або окремі реєстраційні рахунки платників податку на додану вартість (далі - податкові рахунки) - це окремі поточні рахунки платника податку, відкриті в установах банків, або окремі реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, зі спеціальним режимом їх використання.

Податкові рахунки використовуються для здійснення розрахунків з податку на додану вартість між суб’єктами господарювання, а також для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання та Державним бюджетом України з податку на додану вартість, у тому числі пов’язаних із відшкодуванням податку на додану вартість.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Стаття 4. База оподаткування

4.5. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

4.5. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно зменшує суму податкового кредиту на суму надмірно нарахованого податку за результатами податкового періоду, протягом якого було зменшено суму компенсацій. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця при збільшенні суми компенсації.

Абзац третій пункту 4.8:

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Абзац третій пункту 4.8:

У разі оформлення (забезпечення) платником податку зобов’язання за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) векселем грошові зобов'язання платника щодо нарахованого податку не припиняються, а погашаються (сплачуються) в порядку, встановленому пунктом 7.10 статті 7 цього Закону. Видача векселя для оформлення грошового боргу в частині податку на додану вартість, нарахованого у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), не дозволяється.

Стаття 6. Ставки податку

6.1. Об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

6.1.1. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Стаття 6. Ставки податку

6.1.1. Податок становить 15 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Стаття 7. Порядок обчислення і сплати податку

абзац третій і четвертий підпункту 7.2.3 пункту 7.2:

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Стаття 7. Порядок обчислення і сплати податку

абзац третій і четвертий підпункту 7.2.3 пункту 7.2:

Податкова накладна є звітним податковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову оплату товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково оплачених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2:

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2:

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

7.2.8. Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо:

операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнені від оподаткування;

операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

7.2.8. Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо:

операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 6.1 цього Закону, та звільнені від оподаткування;

7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

7.3.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань.

7.3.1. Датою виникнення податкових зобов’язань платника податку вважається дата зарахування (отримання) на його податковий рахунок (у касу) сум податку на додану вартість.

Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо.

7.3.3. У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

7.3.3. У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних, дебетових та інших передбачених для використання на території України карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата виписування відповідного рахунка (товарного чека).

7.3.4. Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

7.3.4. У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (надання послуг) платником податку.

7.3.5. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Підпункт 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 виключено.

7.4. Податковий кредит

7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

7.4. Податковий кредит

7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

7.4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

7.4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

7.4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

7.4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, погашеними податковими векселями, а також розрахунковими документами на перерахування (сплату) сум податку на податковий рахунок (у касу) продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг).

7.4.6. У випадку виявлення порушень податкового законодавства платниками податку встановлюється солідарна відповідальність учасників операцій на всіх етапах купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у виді позбавлення платників податку права на віднесення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата списання коштів з податкового рахунка платника податку (видачі з каси для господарських потреб підприємства та закупки сільськогосподарської продукції) в рахунок сплати іншим платникам сум податку на додану вартість.

Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкового кредиту під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо.

7.5.3. датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем;

7.5.4. датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Підпункт 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 виключено.

Підпункт 7.5.4 пункту 7.5 статті 7 виключено.

7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом

7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, у разі, коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за будь-якими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України платнику податку протягом місяця, що настає після подання податкової декларації. Підставою для отримання відшкодування є податкова декларація. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського векселя на суму відшкодування з бюджету. Казначейський вексель приймається в рахунок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, акцизних і митних зборів, які стягуються під час митного оформлення товарів, та інших кредитів, або за бажанням платника податку використовується в розрахунках між резидентами відповідно до законодавства України.

7.7.4. Орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку в разі, коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків.

Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету в строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

7.7.5. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Стаття 8. Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України

8.1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

8.2. Для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

8.3. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.

8.4. Експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

8.5. До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для ведення спільної діяльності з нерезидентом за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору, а також інші операції з майном, вартість якого не відноситься до складу валових витрат, або не підлягає амортизації у особи, яка оподатковується податком на прибуток підприємств.

8.6. Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

У разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.

Відповідальність платників податку за недостовірність розрахунку експортного бюджетного відшкодування встановлюється відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього Закону.

8.7. У разі коли платник податку має непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, виданий відповідно до пункту 11.5 статті 11 цього Закону, сума експортного відшкодування або її частина направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у декларації.

7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків

7.7.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні така сума податку підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

7.7.2. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію з випискою з окремого податкового рахунка, завіреною банківською установою або органом Державного казначейства України, що обслуговує такого платника податку, за звітний період незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, така сума за наявності податкового боргу з податку на додану вартість зараховується у його погашення. Залишок від’ємного значення (або частини залишку) за рішенням платника податку може бути спрямований на зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у майбутніх податкових періодах або відшкодований платнику податку з Державного бюджету України на його податковий рахунок (податкові рахунки) протягом 30 календарних днів, наступних за днем подачі до органу Державного казначейства України другого примірника декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, яка вважається заявою платника податку на отримання відшкодування.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на податковий рахунок платника податку.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому підпункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості до дня її погашення включно нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої заборгованості. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

7.7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування або її частини на податковий рахунок, подає відповідному податковому органу податкову декларацію у двох примірниках.

Другий примірник податкової декларації не пізніше наступного робочого дня повертається платнику податку з відміткою органу державної податкової служби про прийняття декларації.

7.7.5. Протягом 30 днів з дня отримання податкової декларації податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У разі виявлення невідповідності даних, заявлених у податковій декларації, податковий орган має право провести документальну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування та повідомити орган Державного казначейства України про необхідність зупинення на 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації, процедури відшкодування за декларацією, в якій виявлено невідповідність даних, та одночасно повідомити платника податку про підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

7.7.6. Орган Державного казначейства України за наявності повідомлення податкового органу, наданого відповідно до норм підпункту 7.7.5. цього пункту, зобов’язаний зупинити бюджетне відшкодування у сумі, зазначеній у такому повідомленні, на строк до 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації.

У разі якщо протягом строку, визначеного законодавством, платник податку не розпочинає процедуру оскарження відповідно до законодавства висновків податкового органу та не надає органу Державного казначейства України копію документа, що засвідчує факт такого оскарження, сума перевищення бюджетного відшкодування вважається узгодженою та підлягає вилученню із загальної суми бюджетного відшкодування.

Якщо платник податку не погоджується з висновками перевірок, проведених податковим органом, то такий платник податку має право оскаржити ці висновки і повідомити відповідний податковий орган та орган Державного казначейства України. У такому випадку орган Державного казначейства України по закінченні 30 днів після дня отримання повідомлення від платника податку про оскарження рішення податкового органу зобов’язаний здійснити бюджетне відшкодування платнику податку, за винятком випадку, коли за позовом (заявою) податкового органу суд приймає рішення про зупинення надання бюджетного відшкодування до остаточного рішення у справі, яке набирає чинності.

7.7.7. У разі якщо платник податку до моменту відшкодування сум податку на додану вартість самостійно виявив помилку щодо розміру задекларованої ним суми податку на додану вартість, він повинен подати до органу податкової служби уточнюючу податкову декларацію у двох примірниках. У такому випадку процедура подання декларації та отримання другого примірника провадиться у порядку, визначеному підпунктом 7.7.4 цього пункту.

Строк відшкодування за уточнюючою податковою декларацією продовжується від дня її надходження до відповідного органу Державного казначейства України з урахуванням вимог підпункту 7.7.3 цього пункту.

У разі коли за уточнюючою податковою декларацією сума податку на додану вартість підлягає сплаті до бюджету, орган Державного казначейства України зупиняє відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої у попередній декларації.

7.7.8. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є доходи загального фонду Державного бюджету України.

7.7.9. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають перехід права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

7.10. Податкові рахунки

7.10.1. Для цілей здійснення розрахунків з податку на додану вартість платник податку зобов’язаний відкрити податковий рахунок (рахунки) в установі (установах) банку, що його обслуговує. Платник податку, який відповідно до законодавства обслуговується органом Державного казначейства України, відкриває податкові рахунки в органі Державного казначейства України, що його обслуговує. При цьому в одній установі банку (органі Державного казначейства України) один платник податку не може відкрити більше одного податкового рахунка.

7.10.2. Платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Зазначений порядок зберігається у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону.

У разі здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо, платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) без платіжного доручення на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Покупець зобов’язаний перерахувати суми податку на додану вартість на податковий рахунок продавця при здійснення розрахунків у вексельній формі – не пізніше дати видачі векселя, при товарообмінних (бартерних) операціях – не пізніше наступного дня після отримання товарів (робіт, послуг), при заліках та погашенні взаємної заборгованості – не пізніше дати підписання відповідного акта.

У разі здійснення операцій з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок першого кредитора надається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок першого кредитора. У такому ж порядку здійснюється перерахування коштів третьою особою другому кредитору.

7.10.3. При перерахуванні коштів продавцям товарів (робіт, послуг) за операціями, які не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування або щодо яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, у платіжному дорученні на оплату таких товарів (робіт, послуг) зазначається конкретний пункт, стаття відповідного закону, якими встановлено спеціальний режим оподаткування.

7.10.4. У разі перерахування коштів продавцям товарів (робіт, послуг), не зареєстрованим як платники податку на додану вартість, у платіжних дорученнях обов'язково зазначається: “Без податку на додану вартість неплатнику цього податку”.

7.10.5. На податковий рахунок зараховуються кошти:

з будь-яких інших поточних (реєстраційних) рахунків платника податку;

з податкового рахунка покупця товарів (робіт, послуг) як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з податкового рахунка продавця товарів (робіт, послуг) у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з поточного (реєстраційного) рахунка покупця товарів (робіт, послуг), не зареєстрованого як платник податку на додану вартість;

з Державного бюджету України в порядку відшкодування податку на додану вартість.

7.10.6. У разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку, через торговельні автомати з використанням жетонів, карток, кредитних або дебетових карток, дорожніх чи інших чеків або отримання плати готівкою через установи банків (оплата за спожиту електроенергію, природний газ, теплопостачання, водопостачання, послуги зв’язку та інші послуги) платники податку не пізніше наступного банківського дня після продажу перераховують суму податку на додану вартість на власний податковий рахунок.

7.10.7. Кошти, зараховані на податковий рахунок, використовуються платником податку для:

перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок іншого платника податку;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки платника податку в інших установах банків (органах Державного казначейства України);

погашення зобов’язань зі сплати податку на додану вартість перед Державним бюджетом України;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки органів Державної митної служби України для здійснення митного оформлення товарів;

повернення на поточні або реєстраційні рахунки раніше зарахованих коштів для поповнення податкового рахунка з поточних або реєстраційних рахунків цього платника.

7.10.8. У разі недостатності (відсутності) на податковому рахунку коштів для здійснення розрахунків з Державним бюджетом України або з іншим платником податку платник податку може поповнити цей рахунок з інших поточних (реєстраційних) рахунків. Платник податку може повернути зазначені кошти на свій поточний або реєстраційний рахунок.

Контроль за відповідністю таких операцій здійснюється установами банків та органами Державного казначейства України.

7.10.9. Платники податку зобов’язані надавати органам податкової служби в електронному вигляді книги придбання та книги продажу товарів (робіт, послуг) одночасно з поданням звітності за звітний податковий період.

Статтю 8 виключено.

Стаття 9. Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість

9.4. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

9.6. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Стаття 11. Прикінцеві положення

абзац шостий пункту 11.5:

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань.

11.11. Тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

При зміні способу визначення бази оподаткування, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту (включаючи суми бюджетного або експортного відшкодування), нараховані до початку застосування касового способу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною такого способу.

Терміни, що використовуються у цьому пункті, мають таке значення:

послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла - послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок;

касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

Стаття 9. Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість

Свідоцтво про реєстрацію платника податку є дозволом на відкриття податкових рахунків. Порядок відкриття і закриття платниками податку податкових рахунків встановлюється Національним банком України та Державним казначейством України.

9.6. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

У разі анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку податкові рахунки підлягають закриттю, а кошти з цих рахунків зараховуються до Державного бюджету України в рахунок сум цього податку, що підлягають сплаті. Залишок коштів на податкових рахунках після зазначеного зарахування підлягає перерахуванню на поточні (реєстраційні) рахунки платника податку.

Стаття 11. Прикінцеві положення

абзац шостий пункту 11.5:

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань.

Пункт 11.11 статті 11 виключено.

Закону України

“Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”

Стаття 7. Види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - членами платіжної системи своїм клієнтам

7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

7.1.4. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Закону України

“Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”

7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні, податкові та кореспондентські рахунки.

Податковий рахунок – окремий поточний рахунок платника податку на додану вартість, що відкривається банком клієнту на договірній основі для здійснення розрахункових операцій з податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”.

Особливості режимів функціонування податкових рахунків визначаються Законом України “Про податок на додану вартість”, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються між платниками податку на додану вартість та банками, що їх обслуговують.

Закон України

“Про обіг векселів в Україні”

Частина перша статті 4:

Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Частина тертя статті 4:

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Закон України

“Про обіг векселів в Україні”

Частина перша статті 4:

Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу без урахування податку на додану вартість за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Частина тертя статті 4:

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором, за винятком суми податку на додану вартість, включеної в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законодавством України, та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Закон України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Стаття 30 Продаж майна банкрута

7. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Закон України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Стаття 30 Продаж майна банкрута

Установити, що в разі ліквідації платника податку окремий поточний та окремий реєстраційний рахунки такого платника продовжують функціонувати одночасно з рахунком ліквідатора. Відповідальність за перерахування коштів з окремого поточного та окремого реєстраційного рахунків до Державного бюджету України покладається на ліквідатора.

Закон України

“Про банки і банківську діяльність”

Стаття 60 Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Закон України

“Про банки і банківську діяльність”

Стаття 60 Банківська таємниця

Банківською таємницею, зокрема, є:

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Вимоги цієї статті не поширюються на податкові рахунки, які відкриті згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

Закон України

“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків

7.1.1. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків

13.4. Залік надміру сплачених або не відшкодованих податкових платежів платника податків, що реорганізовується шляхом його ліквідації

У разі коли платник податків, що реорганізовується, має суми надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого платника податків.

У разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Закон України

“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість є кошти окремого поточного або окремого реєстраційного рахунка платника податку на додану вартість.

У разі реорганізації платника податку кошти, які залишилися на окремому поточному або окремому реєстраційному рахунку після сплати його податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сум штрафних санкцій і пені за цим податком, підлягають перерахуванню на відповідний рахунок правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Закон України

“Про виконавче провадження”

Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

Частина перша статті 43:

З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Закон України

“Про виконавче провадження”

Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

Частина перша статті 43:

З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнена державним виконавцем з боржника, в першу чергу сплачується до Державного бюджету України податок на додану вартість, у другу чергу сторонам та іншим особам повертається авансовий внесок на проведення виконавчих дій, в третю чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у четверту чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.