Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків платників податку на додану вартість

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести такі зміни до законів України:

1. У Законі України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 51, ст. 305; 1998 р., № 10, ст. 37, № 33, ст. 224; 1999 р., № 31, ст. 250, № 38, ст. 338, № 39, ст. 357; 2000 р., № 20, ст. 149, № 36, ст. 300, № 43, ст. 371; 2001 р., № 10, ст. 44; 2002 р., № 16, ст. 114; 2003 р., № 6, ст. 49, № 14, ст. 103, № 36, ст. 281):

1) у статті 1:

а) пункт 1.11 доповнити абзацом такого змісту:

“Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування";

б) доповнити статтю пунктом 1.13 такого змісту:

“1.13. Окремі поточні та/або окремі реєстраційні рахунки платників податку на додану вартість (далі - податкові рахунки) - це окремі поточні рахунки платника податку, відкриті в установах банків, або окремі реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, зі спеціальним режимом їх використання.

Податкові рахунки використовуються для здійснення розрахунків з податку на додану вартість між суб’єктами господарювання, а також для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання та Державним бюджетом України з податку на додану вартість, у тому числі пов’язаних із відшкодуванням податку на додану вартість”;

2) у статті 4:

а) пункт 4.1 доповнити словами “а також суми процентів, що сплачуються ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки). У разі реалізації товарів (робіт, послуг) за цінами нижчими від ціни придбання визначення об’єкта оподаткування здійснюється виходячи з ціни придбання”;

б) у пункті 4.5:

в абзаці першому:

- слова “а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України” виключити;

- друге речення викласти в такій редакції: “При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно зменшує суму податкового кредиту на суму надмірно нарахованого податку за результатами податкового періоду, протягом якого було зменшено суму компенсацій. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця при збільшенні суми компенсації”;

другий та третій абзаци виключити;

в) абзац третій пункту 4.8 викласти в такій редакції:

“У разі оформлення (забезпечення) платником податку зобов’язання за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) векселем грошові зобов'язання платника щодо нарахованого податку не припиняються, а погашаються (сплачуються) в порядку, встановленому пунктом 7.10 статті 7 цього Закону. Видача векселя для оформлення грошового боргу в частині податку на додану вартість, нарахованого у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), не дозволяється”;

3) у пункті 6.1 статті 6 цифри “20” замінити цифрами “15”.

4) у статті 7:

а) у пункті 7.2:

у підпункті 7.2.3:

- в абзаці третьому слова “і одночасно розрахунковим документом” виключити;

- в абзаці четвертому слово “поставку” замінити словом “оплату”, а слово “поставлених” - словом “оплачених”;

у другому реченні абзацу другого підпункту 7.2.6 слово “придбання” замінити словами “факт оплати”;

в абзаці другому підпункту 7.2.8 цифри та слово “20 відсотків” замінити словами та цифрами “встановленою пунктом 6.1 цього Закону”;

б) у пункті 7.3:

підпункт 7.3.1 викласти в такій редакції:

“7.3.1. Датою виникнення податкових зобов’язань платника податку вважається дата зарахування (отримання) на його податковий рахунок (у касу) сум податку на додану вартість.

Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо”;

підпункт 7.3.3 викласти в такій редакції:

“7.3.3. У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних, дебетових та інших передбачених для використання на території України карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата виписування відповідного рахунка (товарного чека)”;

підпункт 7.3.4 викласти в такій редакції:

“7.3.4. У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (надання послуг) платником податку”;

підпункт 7.3.5 виключити;

в) у пункті 7.4:

у підпункті 7.4.1 слова “(нарахованих)”, “(нараховані)” виключити;

у підпункті 7.4.3 слово “(нарахованого)” виключити;

підпункт 7.4.5 викласти в такій редакції:

“7.4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, погашеними податковими векселями, а також розрахунковими документами на перерахування (сплату) сум податку на податковий рахунок (у касу) продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг)”;

доповнити пункт підпунктом 7.4.6 такого змісту:

“7.4.6. У випадку виявлення порушень податкового законодавства платниками податку встановлюється солідарна відповідальність учасників операцій на всіх етапах купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у виді позбавлення платників податку права на віднесення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту”;

г) у пункті 7.5:

підпункт 7.5.1 викласти в такій редакції:

“7.5.1. дата списання коштів з податкового рахунка платника податку (видачі з каси для господарських потреб підприємства та закупки сільськогосподарської продукції) в рахунок сплати іншим платникам сум податку на додану вартість.

Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкового кредиту під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо”;

підпункти 7.5.3 та 7.5.4 виключити;

д) пункт 7.7 викласти в такій редакції:

“7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків

7.7.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні така сума податку підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

7.7.2. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію з випискою з окремого податкового рахунка, завіреною банківською установою або органом Державного казначейства України, що обслуговує такого платника податку, за звітний період незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, така сума за наявності податкового боргу з податку на додану вартість зараховується у його погашення. Залишок від’ємного значення (або частини залишку) за рішенням платника податку може бути спрямований на зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у майбутніх податкових періодах або відшкодований платнику податку з Державного бюджету України на його податковий рахунок (податкові рахунки) протягом 30 календарних днів, наступних за днем подачі до органу Державного казначейства України другого примірника декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, яка вважається заявою платника податку на отримання відшкодування.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на податковий рахунок платника податку.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому підпункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості до дня її погашення включно нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої заборгованості. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

7.7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування або її частини на податковий рахунок, подає відповідному податковому органу податкову декларацію у двох примірниках.

Другий примірник податкової декларації не пізніше наступного робочого дня повертається платнику податку з відміткою органу державної податкової служби про прийняття декларації.

7.7.5. Протягом 30 днів з дня отримання податкової декларації податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У разі виявлення невідповідності даних, заявлених у податковій декларації, податковий орган має право провести документальну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування та повідомити орган Державного казначейства України про необхідність зупинення на 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації, процедури відшкодування за декларацією, в якій виявлено невідповідність даних, та одночасно повідомити платника податку про підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

7.7.6. Орган Державного казначейства України за наявності повідомлення податкового органу, наданого відповідно до норм підпункту 7.7.5. цього пункту, зобов’язаний зупинити бюджетне відшкодування у сумі, зазначеній у такому повідомленні, на строк до 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації.

У разі якщо протягом строку, визначеного законодавством, платник податку не розпочинає процедуру оскарження відповідно до законодавства висновків податкового органу та не надає органу Державного казначейства України копію документа, що засвідчує факт такого оскарження, сума перевищення бюджетного відшкодування вважається узгодженою та підлягає вилученню із загальної суми бюджетного відшкодування.

Якщо платник податку не погоджується з висновками перевірок, проведених податковим органом, то такий платник податку має право оскаржити ці висновки і повідомити відповідний податковий орган та орган Державного казначейства України. У такому випадку орган Державного казначейства України по закінченні 30 днів після дня отримання повідомлення від платника податку про оскарження рішення податкового органу зобов’язаний здійснити бюджетне відшкодування платнику податку, за винятком випадку, коли за позовом (заявою) податкового органу суд приймає рішення про зупинення надання бюджетного відшкодування до остаточного рішення у справі, яке набирає чинності.

7.7.7. У разі якщо платник податку до моменту відшкодування сум податку на додану вартість самостійно виявив помилку щодо розміру задекларованої ним суми податку на додану вартість, він повинен подати до органу податкової служби уточнюючу податкову декларацію у двох примірниках. У такому випадку процедура подання декларації та отримання другого примірника провадиться у порядку, визначеному підпунктом 7.7.4 цього пункту.

Строк відшкодування за уточнюючою податковою декларацією продовжується від дня її надходження до відповідного органу Державного казначейства України з урахуванням вимог підпункту 7.7.3 цього пункту.

У разі коли за уточнюючою податковою декларацією сума податку на додану вартість підлягає сплаті до бюджету, орган Державного казначейства України зупиняє відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої у попередній декларації.

7.7.8. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є доходи загального фонду Державного бюджету України.

7.7.9. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають перехід права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 6.1 статті 6 цього Закону”;

е) доповнити статтю пунктом 7.10 такого змісту:

“7.10. Податкові рахунки

7.10.1. Для цілей здійснення розрахунків з податку на додану вартість платник податку зобов’язаний відкрити податковий рахунок (рахунки) в установі (установах) банку, що його обслуговує. Платник податку, який відповідно до законодавства обслуговується органом Державного казначейства України, відкриває податкові рахунки в органі Державного казначейства України, що його обслуговує. При цьому в одній установі банку (органі Державного казначейства України) один платник податку не може відкрити більше одного податкового рахунка.

7.10.2. Платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Зазначений порядок зберігається у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону.

У разі здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо, платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається без платіжного доручення на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Покупець зобов’язаний перерахувати суми податку на додану вартість на податковий рахунок продавця при здійснення розрахунків у вексельній формі – не пізніше дати видачі векселя, при товарообмінних (бартерних) операціях – не пізніше наступного дня після отримання товарів (робіт, послуг), при заліках та погашенні взаємної заборгованості – не пізніше дати підписання відповідного акта.

У разі здійснення операцій з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок першого кредитора надається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок першого кредитора. У такому ж порядку здійснюється перерахування коштів третьою особою другому кредитору.

7.10.3. При перерахуванні коштів продавцям товарів (робіт, послуг) за операціями, які не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування або щодо яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, у платіжному дорученні на оплату таких товарів (робіт, послуг) зазначається конкретний пункт, стаття відповідного закону, якими встановлено спеціальний режим оподаткування.

7.10.4. У разі перерахування коштів продавцям товарів (робіт, послуг), не зареєстрованим як платники податку на додану вартість, у платіжних дорученнях обов'язково зазначається: “Без податку на додану вартість неплатнику цього податку”.

7.10.5. На податковий рахунок зараховуються кошти:

з будь-яких інших поточних (реєстраційних) рахунків платника податку;

з податкового рахунка покупця товарів (робіт, послуг) як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з податкового рахунка продавця товарів (робіт, послуг) у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з поточного (реєстраційного) рахунка покупця товарів (робіт, послуг), не зареєстрованого як платник податку на додану вартість;

з Державного бюджету України в порядку відшкодування податку на додану вартість.

7.10.6. У разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку, через торговельні автомати з використанням жетонів, карток, кредитних або дебетових карток, дорожніх чи інших чеків або отримання плати готівкою через установи банків (оплата за спожиту електроенергію, природний газ, теплопостачання, водопостачання, послуги зв’язку та інші послуги) платники податку не пізніше наступного банківського дня після продажу перераховують суму податку на додану вартість на власний податковий рахунок.

7.10.7. Кошти, зараховані на податковий рахунок, використовуються платником податку для:

перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок іншого платника податку;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки платника податку в інших установах банків (органах Державного казначейства України);

погашення зобов’язань зі сплати податку на додану вартість перед Державним бюджетом України;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки органів Державної митної служби України для здійснення митного оформлення товарів;

повернення на поточні або реєстраційні рахунки раніше зарахованих коштів для поповнення податкового рахунка з поточних або реєстраційних рахунків цього платника.

7.10.8. У разі недостатності (відсутності) на податковому рахунку коштів для здійснення розрахунків з Державним бюджетом України або з іншим платником податку платник податку може поповнити цей рахунок з інших поточних (реєстраційних) рахунків. Платник податку може повернути зазначені кошти на свій поточний або реєстраційний рахунок.

Контроль за відповідністю таких операцій здійснюється установами банків та органами Державного казначейства України.

7.10.9. Платники податку зобов’язані надавати органам податкової служби в електронному вигляді книги придбання та книги продажу товарів (робіт, послуг) одночасно з поданням звітності за звітний податковий період”;

5) статтю 8 виключити;

6) у статті 9:

а) пункт 9.4 доповнити абзацом такого змісту:

“Свідоцтво про реєстрацію платника податку є дозволом на відкриття податкових рахунків. Порядок відкриття і закриття платниками податку податкових рахунків встановлюється Національним банком України та Державним казначейством України”;

б) пункт 9.6 доповнити абзацом такого змісту:

“У разі анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку податкові рахунки підлягають закриттю, а кошти з цих рахунків зараховуються до Державного бюджету України в рахунок сум цього податку, що підлягають сплаті. Залишок коштів на податкових рахунках після зазначеного зарахування підлягає перерахуванню на поточні (реєстраційні) рахунки платника податку”;

7) у статті 11:

а) у абзаці шостому пункту 11.5 слово “експортного” замінити словом “бюджетного”, а слова “відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону” виключити;

б) пункт 11.11 статті 11 виключити.

2. У пункт 7.1 статті 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 29, ст. 137; 2003р., № 38, ст. 319) внести такі зміни:

1) абзац перший пункту викласти в такій редакції:

“7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні, податкові та кореспондентські рахунки”;

2) підпункт 7.1.2 доповнити абзацом такого змісту:

“Податковий рахунок – окремий поточний рахунок платника податку на додану вартість, що відкривається банком клієнту на договірній основі для здійснення розрахункових операцій з податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”;

3) підпункт 7.1.4 доповнити абзацом такого змісту:

“Особливості режимів функціонування податкових рахунків визначаються Законом України “Про податок на додану вартість”, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються між платниками податку на додану вартість та банками, що їх обслуговують”.

3. У статтю 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 24, ст. 128; 2003 р., № 7, ст. 63) внести такі зміни:

1) частину першу після слів “грошового боргу” доповнити словами “без урахування податку на додану вартість”;

2) друге речення частини третьої після слів “за цим договором“ доповнити словами “за винятком суми податку на додану вартість, включеної в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законодавством України”.

4. Частину сьому статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440; 1999 р., № 42-43, ст. 378) доповнити абзацом такого змісту:

“Установити, що в разі ліквідації платника податку окремий поточний та окремий реєстраційний рахунки такого платника продовжують функціонувати одночасно з рахунком ліквідатора. Відповідальність за перерахування коштів з окремого поточного та окремого реєстраційного рахунків до Державного бюджету України покладається на ліквідатора”.

5. Статтю 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) доповнити частиною такого змісту:

“Вимоги цієї статті не поширюються на податкові рахунки, які відкриті згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

6. У Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 10-11, ст.86, № 24, ст. 154; зі змінами, внесеними Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV):

1) підпункт 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

“Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість є кошти окремого поточного або окремого реєстраційного рахунка платника податку на додану вартість”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

2) доповнити пункт 13.4 статті 13 абзацом такого змісту:

“У разі реорганізації платника податку кошти, які залишилися на окремому поточному або окремому реєстраційному рахунку після сплати його податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сум штрафних санкцій і пені за цим податком, підлягають перерахуванню на відповідний рахунок правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом”.

7. Перше речення частини першої статті 43 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 11, ст. 140) викласти в такій редакції:

“З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнена державним виконавцем з боржника, в першу чергу сплачується до Державного бюджету України податок на додану вартість, у другу чергу сторонам та іншим особам повертається авансовий внесок на проведення виконавчих дій, в третю чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у четверту чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2004 року, крім останнього абзацу підпункту “е” пункту 4 статті 1, який набирає чинності з 1 січня 2005 року.

2. З 1 липня 2004 року до 1 січня 2005 року ставка податку на додану вартість становить 20 відсотків, з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року - 17 відсотків, з 1 січня 2006 року - 15 відсотків.

3. Визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за операціями, які не завершені до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до дня набрання чинності цим Законом.

4. Для інформування платників податку центральний податковий орган оприлюднює на офіційній сторінці (сайті) глобальної комп’ютерної мережі Інтернет реєстр платників податку на додану вартість з переліком їх податкових рахунків. Надання цієї інформації є безоплатним.

5. Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України:

розробити та затвердити у місячний термін нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

організувати роз'яснювальну роботу щодо порядку справляння податку на додану вартість із застосуванням податкових рахунків.

6. Національному банку України, Державному казначейству України та Державній податковій адміністрації України розробити та затвердити порядок подання до органів державної податкової служби інформації про обіг коштів на податкових рахунках платників податку на додану вартість.

7. Кабінету Міністрів України, Національному банку України у місячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.